Пам’яті жертв Голодомору
Голодомор 1932-1933 років
То був страшний навмисний злочин.
Такого ще земля не знала.
Закрили очі Україні
І душу міцно зав’язали.
Сліпу пустили старцювати…
Луна ще досі в оболонях.
Здичавіла вкраїнська хата
На березі своїх агоній.
Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. І сьогодні, через десятки років, жахливо ступати болючими стежками трагедії, яка сталася на благословенній землі квітучого українського краю. 1931-го року погодні умови склалися сприятливі, і хліб зібрали непоганий. А вже навесні 32-го року в Україні помирало з голоду 25 тисяч людей щодня, 1000 – щогодини, 17 – щохвилини. Це було не стихійне лихо, а зумісно підготовлений Голодомор 1932-1933 років. Всього за неповними даними його жертвами стали від 8 до 10 мільйонів людей, з них три мільйони – діти.
Цього тижня у класах були проведені виховні години пам’яті, присвячені жалобній сторінці історії України. Біля стендів плакатів та стіннівок про голодомор із запаленими лампадами проходили пам’ятні варти учнів. У початкових класах діти після розповіді вчителя вирізали « свічки пам’яті» та проводили хвилини мовчання .
Але пам’ять не вмерла, жива…
Ось дідусь промовляє слова,
Все згадав, а пройшло стільки років…
Хай стоїть на могилі цей хрест,
А на душах хай крига скресає,
Хоч один відпоки на сто верст,
Хай на ньому свіча не згасає!
……………
В. Тютюник
Цей вогник символізує нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів наших співвітчизників, нашу віру у майбутнє. Хай для всіх людей доброї волі ця хвилина скорботи стане актом поминання і перестороги. Хай подібне не повториться ніколи !
