Пам’яті жертв Голодомору

Голодомор 1932-1933 років

То був страшний навмисний злочин.

Такого ще земля не знала.

Закрили очі Україні

І душу міцно зав’язали.

Сліпу пустили старцювати…

Луна ще досі в оболонях.

Здичавіла вкраїнська хата

На березі своїх агоній.

Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. І сьогодні, через десятки років, жахливо ступати болючими стежками трагедії, яка сталася на благословенній землі квітучого українського краю. 1931-го  року погодні умови склалися сприятливі, і хліб зібрали непоганий. А  вже навесні 32-го року в Україні помирало з голоду 25 тисяч людей щодня, 1000 – щогодини, 17 – щохвилини. Це було не стихійне лихо, а зумісно підготовлений Голодомор 1932-1933 років. Всього за неповними даними його жертвами стали від 8 до 10 мільйонів людей, з них  три мільйони – діти.

Цього тижня у  класах  були  проведені виховні  години пам’яті, присвячені  жалобній  сторінці  історії  України. Біля  стендів  плакатів  та  стіннівок  про  голодомор  із запаленими  лампадами  проходили  пам’ятні  варти  учнів. У  початкових  класах  діти  після  розповіді  вчителя вирізали « свічки  пам’яті» та  проводили  хвилини  мовчання .

 Але пам’ять не вмерла, жива…

Ось дідусь промовляє слова,

Все згадав, а пройшло стільки років…

Хай стоїть на могилі цей хрест,

А на душах хай крига скресає,

Хоч один відпоки на сто верст,

Хай на ньому свіча не згасає!     

……………

В. Тютюник

Цей вогник символізує нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів наших співвітчизників, нашу віру у майбутнє. Хай для всіх людей доброї волі ця хвилина скорботи стане актом поминання і перестороги.  Хай подібне  не повториться  ніколи !