На питання «Якщо не ти, то хто?» вони відповіли: «Я!». Відповіли саме так, бо любили свою Україну. Любили просто. Просто, без присяг пішли за рідну землю умирати.

Війна – це найстрашніше, що придумали люди. Вона завжди приходить непрошеною. Заходить не стукаючи. Забирає не питаючи. За собою залишає сльози і смерть.

У війни холодні очі. У війни свій рахунок, своя безжалісна арифметика. Війна невблаганна.

Людство страшенно збідніло: збідніло на кожного, хто загинув.

Серед них Левченко Олександр…

Народився 17 лютого 1984 року в м. Києві. Навчався в середній школі ім. Є.Коновальця № 263, в 2000 році продовжив навчання в ПТУ № 9 м. Києва, де у 2003 році здобув кваліфікацію автослюсаря.

Восени того ж року був призваний до лав Збройних Сил України. Службу проходив з 2003 по 2005 роки у Першому Навчальному Центрі Пожежної Безпеки м. Харкова, де здобув військову кваліфікацію водія пожежної машини, та у Гарнізонній пожежній частині м. Десна.

Після військової служби працював та здобував вищу освіту у Київському економічному інституті менеджменту, який закінчив у 2012 році з дипломом магістра за спеціальністю менеджер ЗЕД.

У вересні 2014 року Олександр повернувся до військової служби, вступивши до лав Державної прикордонної служби України. Пройшов курс з підготовки кінологів в Кінологічному навчальному центрі ДПСУ в м. Великі Мости. Подальшу службу проходив в ОКПП «Київ» впс «Жуляни». У 2015 році пройшов переатестацію та відбір до пілотного проекту «Нове обличчя кордону».

У 2017 році, пройшовши складний відбір, Олександр вступає до спецпідрозділу ДОЗОР Державної прикордонної служби України, в лавах якого зупиняв повномасштабне вторгнення російських військ, розпочате ворогом 24 лютого 2022 року.

27 травня 2022 року, під час контрнаступальних дій на Харківщині, біля села Дементіївка, бійці зведеного прикордонного загону ДОЗОР, серед яких був Олександр, отримали наказ на штурм ворожих позицій. Ціль – зайняти та втримати опорний пункт противника. Воїни чітко усвідомлювали важливість завдання і діяли як єдиний кулак.

«Того дня щільність бою зі стрілецької зброї була такою, що бійці не чули один одного за кілька метрів. Над головами літали артилерійські та мінометні снаряди, а знизу – кулі. Прямий візуальний та вогневий контакт з ворогом», – пригадує боєць з позивним «Майкл».

Загін виконав завдання і відкинув сили загарбників до автодороги «Харків-Білгород», але, на жаль, Небесний «ДОЗОР» поповнився одним Захисником України : під час бою від ворожої кулі героїчно загинув майстер-сержант Олександр Левченко.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відповідно до Указу Президента України воїн нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.

Бойовий командир Олександра:

«Був важкий, пекельний бій з окупаційними військами російської федерації, навіть незважаючи на поранення, «Льова» (позивний) до останнього подиху прикривав наш відхід, прикривав нас – бойових друзів. На жаль, від отриманих поранень, Ти загинув, загинув як справжній Герой!

Я мав честь, бути твоїм командиром, і вибач, що не вберіг тебе! Ми ніколи тебе не забудемо, твоя мужність стане для всіх бійців прикладом Героїзму! Ми обов’язково переможемо, друже, тільки Ти не сиди там на небі без діла, а прикривай нас з небес! Ти завжди будеш в нашому строю. Вірою і правдою! Честь маю !!!»

Поділитися в мережі